2 червня 2026 року внаслідок ворожої атаки безпілотником типу «Шахед» було пошкоджено один із символів спортивного життя Лозівської громади — стадіон «Локомотив».
У результаті удару значних пошкоджень зазнали будівля радіорубки, система зрошення футбольного поля, трав’яний газон та спортивне електронне табло.
Стадіон «Локомотив» — це не просто спортивна споруда. Побудований ще у 50-х роках минулого століття, він став місцем, де творилася спортивна історія Лозівщини. Саме тут свої перемоги здобувала футбольна команда «Авангард», яка у 1989 році стала володарем Кубка УРСР серед команд колективів фізичної культури. Після відродження у 2021 році команда продовжила славні традиції та вже у 2026 році вийшла до фіналу чотирьох Чемпіонату України серед аматорських команд.
У спортивному залі стадіону виховано дворазового чемпіона світу з таїландського боксу Муей Тай, члена національної збірної України Василя Сорокіна. Тут також готувався до ХХІХ Олімпійських ігор у Пекіні наш земляк Олександр Нартов.
Стадіон є основною спортивною базою комунальної установи «Лозівський центр фізичного здоров’я населення “Спорт для всіх”» та важливим осередком спортивного, культурного і громадського життя. Щороку тут проводиться понад 20 спортивних заходів, а можливість займатися спортом мають понад 3000 мешканців громади. До останнього часу на базі стадіону постійно тренувалися понад 300 вихованців дитячо-юнацької спортивної школи.
Особливо боляче усвідомлювати, що об’єкт, який десятиліттями об’єднував людей навколо спорту, здорового способу життя та олімпійських цінностей, став черговою жертвою війни.
Тут займаються спортом діти й дорослі, тренуються спортсмени, які присвячують своє життя розвитку і перемогам. Це місце сили, здоров’я і єдності, а не війни. Руйнування таких об’єктів — це удар не лише по інфраструктурі, а й по людях, які щодня тут живуть спортом.
Сьогодні стадіон продовжує працювати, хоча можливості використання його інфраструктури суттєво обмежені. Але головне залишилося незмінним — люди, які щодня приходять сюди тренуватися, розвиватися та вірити в майбутнє.
Незламний дух незламних земляків — це не просто слова. Це щоденна праця, стійкість і віра в перемогу, які неможливо зруйнувати жодними ударами.
